Волонтерство в Україні: права працівників та обов’язки роботодавців

У 2026 році підтримка Сил оборони залишається важливою для українського суспільства. Багато працівників, які мають офіційне працевлаштування, поєднують свою основну діяльність з поїздками в зону конфлікту для надання гуманітарної допомоги, транспортування техніки або евакуації людей. Водночас існують нюанси в трудовому законодавстві, які важливо враховувати як працівникам, так і керівникам компаній. У даному матеріалі «Дніпро Оперативний» розглядає, чи має працівник право тимчасово залишати роботу для волонтерської діяльності, які державні гарантії існують та як зберегти робоче місце. Згідно з українським законодавством, волонтером вважається фізична особа, яка добровільно займається соціальною неприбутковою діяльністю та надає практичну допомогу. У 2026 році підтвердити свою участь у волонтерстві можна кількома способами: через включення до Реєстру волонтерів ДПС (для збору коштів на особисті рахунки), наявність договору з благодійною або громадською організацією, або посвідчення, виданого відповідним фондом чи організацією. Щодо права працівника на відпустку для волонтерства, то станом на 2026 рік Кодекс законів про працю та Закон «Про відпустки» не передбачають окремого виду оплачуваної відпустки для волонтерської діяльності. Проте працівник може скористатися іншими законними варіантами: щорічною основною відпусткою, відпусткою без збереження заробітної плати або додатковими днями відпочинку, які можуть бути передбачені колективним договором підприємства. Таким чином, можливість здійснення гуманітарних поїздок існує, але закон не передбачає окремого виду оплачуваного відпочинку. Щодо обов’язків роботодавця, важливо розуміти різницю між правом і обов’язком. Компанія не зобов’язана надавати оплачувані дні поза затвердженим графіком лише через участь працівника у волонтерстві. Однак стаття 26 Закону «Про відпустки» дозволяє надавати відпустку без збереження зарплати на період воєнного стану без обмеження строку за згодою сторін. Якщо поїздка є терміновою, закон зобов’язує надати відпустку без оплати лише в певних випадках (наприклад, за сімейними обставинами до 30 днів на рік). В інших ситуаціях рішення залежить від домовленості між працівником і роботодавцем. Що стосується можливості звільнення за поїздку на фронт, то самовільна відсутність на роботі, навіть з благородною метою, може вважатися прогулом. У такому випадку роботодавець має право звільнити працівника за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю. Щоб уникнути цього, важливо заздалегідь узгодити період відсутності, оформити наказ про відпустку або дистанційну роботу, а після повернення надати підтвердження поважних причин, якщо зв’язок був відсутній. Незважаючи на відсутність окремих трудових гарантій, держава визнає значення волонтерського руху. Особи, які допомагають армії та цивільним, мають офіційний статус учасників волонтерської діяльності, можливість документально підтверджувати свою участь через організації, право на відшкодування витрат у межах законодавства та підтримку розвитку волонтерського сектору. Проте прямі гарантії збереження робочого місця закон не встановлює, на відміну від мобілізованих працівників. Щоб правильно оформити відпустку для волонтерства, слід дотримуватись наступного алгоритму: подати заяву на відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану, додати копію посвідчення або довідку від фонду чи військової частини про залучення до допомоги, переконатися, що видано наказ і працівник ознайомлений із ним під підпис. За можливості оформити дистанційну роботу відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю, щоб поєднувати професійні обов’язки та поїздки. Налагоджена комунікація між працівником і керівництвом допоможе зберегти робоче місце та продовжувати підтримку армії.