Судові позови проти бюджету Дніпра: структури, пов’язані з Красновим, вимагають понад 130 млн грн

У Дніпрі через суди намагаються стягнути з міського бюджету понад 130 млн грн нібито недоотриманих доходів від розміщення зовнішньої реклами. Йдеться про кілька тривалих судових процесів, у яких, за даними матеріалу ІА “Дніпро Оперативний”, фігурують фірми з орбіти Загіда Краснова (Габібулаєва).

Один із процесів стосується вимог на понад 49,3 млн грн за борди, демонтовані ще у 2021 році. У матеріалі зазначається, що численні рекламні конструкції фірм з орбіти Краснова (Габібулаєва) були встановлені у Дніпрі ще в нульових роках, коли Краснов (Габібулаєв) разом з Царьовим фактично контролювали політичне та економічне життя в місті. Частину бордів, як стверджується, встановили з численними порушеннями технічних та процедурних норм, а самі конструкції під час сильного вітру нерідко падали, створюючи загрозу для мешканців.

Із 2016 року міська влада та комунальні служби почали прибирати з міського простору такі рекламні конструкції. У матеріалі зазначено, що це викликало жорсткий спротив з боку Краснова (Габібулаєва) та його спільників: на місця демонтажу звозили “тітушок”, які стріляли та влаштовували бійки з працівниками комунальних служб.

Судові процеси щодо демонтажу бордів тривають кілька років. Позивачі з фірм оточення Краснова (Габібулаєва) наполягають, що недоотримали кошти за розміщення реклами. При цьому, як зазначається, у позові старі кількарічні борди оцінюються як нові. Також фірми Краснова (Габібулаєва) вказували, що несподівано здали всі борди в оренду саме напередодні демонтажу. Окремо наголошується, що позивачі заявляють про відсутність відомостей щодо місцезнаходження конструкцій, які самі ж забрали на зберігання.

Проміжне рішення у цій справі нещодавно ухвалив суддя Господарського суду Дніпропетровської області Геннадій Манько. У міській раді заявляють, що не згодні з рішенням і готують апеляцію.

Учасники процесу звертають увагу на темп розгляду справи суддею Геннадієм Маньком. Попри те, що процес триває з 2022 р., а суди в кількох інстанціях ідуть 4 роки, суддя Манько розглянув справу за 2 місяці, провівши лише 5 засідань. При цьому йому потрібно було ознайомитися майже з 20 томами справи.

Також зазначається, що суддя не задовольнив клопотання відповідачів про проведення експертиз, які мали б дати відповіді щодо стану демонтованих конструкцій та наявності в реальності втраченої вигоди, про яку заявляли позивачі. Водночас, за даними матеріалу, суддя нібито вивчив 60 висновків експертів з боку позивачів, виконавши це буквально за 2 години під час слухання виступів сторін. Самі ж експертні висновки, як вказано, готували нібито фахівці з міста Херсон, і наразі немає відомостей, чи відвідували вони Дніпро, чи написали висновки заочно. У матеріалі наголошується, що сукупність цих факторів може свідчити про упередженість судді, а непублічно лунають припущення, що настільки швидкий розгляд дуже змістовної справи міг бути зумовлений певним впливом.

Ще один судовий процес стосується майже 86 млн грн, які фірми з орбіти Краснова (Габібулаєва) намагаються стягнути з громади Дніпра у справі про розміщення реклами на зупинкових комплексах. У центрі уваги тут опинився суддя господарського суду області Михайло Ніколенко, який восени 2025 році виніс зручне рішення для Краснова (Габібулаєва).

У матеріалі вказано, що суддя Михайло Ніколенко отримав до розгляду позов, з яким фірми Краснова (Габібулаєва) звернулися до господарського суду Дніпропетровського суду лише після того, як взяли його на доопрацювання. Відповідно, як стверджується, таким чином позивачі підгадали собі лояльного суддю. Також зазначається, що позивач, фірма з орбіти Краснова (Габібулаєва), різко — у 4 рази — збільшив розмір вимог.

Суддя дозволив позивачу провести експертизу, яку в матеріалі названо дивною, оскільки її виконали буквально за допомогою калькулятора, підрахувавши “недоотриману вигоду”. При цьому експертами були не працівники профільної державної експертної установи, а треті особи, залучені за контрактом. Натомість відповідачу — представникам громади Дніпра — у проведенні експертизи суддя Ніколенко відмовив.

Окремо матеріал звертає увагу на майно та статки родини судді Михайла Ніколенка. У його дружини, Тетяни Сергіївни Ніколенко, є численні бізнеси у Харкові. Родина володіє різноманітною нерухомістю та автопарком, у якому, зокрема, є TESLA MODEL Y вартістю 1,85 млн грн, придбана під час війни.

На сина судді, Олександра Ніколенка, записано будинок площею понад 200 кв. м у Слобожанському, яким користуються суддя Михайло Ніколенко та його дружина, а також земельну ділянку в цьому ж населеному пункті площею 1203 м2. Крім того, на сина судді записано електромобіль MERCEDES-BENZ EQE, придбаний під час війни, вартістю 2 млн 900 тис грн, яким користуються суддя Михайло Ніколенко та його дружина Тетяна Сергіївна Ніколенко. Також є відомості, що Олександр Ніколенко придбав квартиру в елітному ЖК Маяк на Набережній у Дніпрі, де середня ціна за 1 кв.м. — біля 1500 доларів США.

У підсумку в матеріалі стверджується, що спроби фірм з орбіти Краснова (Габібулаєва) під час війни через суди відібрати у прифронтового Дніпра майже 130 млн грн за уявні “втрати рекламного бізнесу” виглядають як допомога ворогу. Наголошується, що співставні суми Дніпро постійно спрямовує на підтримку бойових підрозділів Сил оборони.

Також зазначається, що спроби Краснова (Габібулаєва) — ділового партнера Царьова, який втік до рф, — позбавити місто та армію цих коштів виглядають як диверсія та робота на ворога. У матеріалі нагадується, що Краснов (Габібулаєв) має брата у рф, який є депутатом від партії путіна, підтримує агресію проти України та нагороджує військових рф, причетних до військових злочинів. Також вказано, що син Краснова, Руслан, депутат облради, напередодні вторгнення рф відвідав Москву, а сам Краснов (Габібулаєв) досі не засудив антиукраїнську позицію свого брата та уникає коментарів із цього приводу.