Аліменти у воєнний час без офіційної роботи: як діє закон у 2026 році

Війна істотно змінила ринок праці в Україні, але навіть під час воєнного стану обов’язок батьків утримувати дітей залишається чинним. Часто трапляється, що один із батьків, який має сплачувати аліменти, втратив роботу або не має задекларованого доходу. Через це виникає багато запитань і в платників, і в одержувачів коштів на утримання дитини. У цьому матеріалі «Дніпро Оперативний» пояснює, як у 2026 році діє закон і які права мають сторони.

Відсутність офіційної роботи не звільняє від сплати аліментів. Українське законодавство не ставить обов’язок утримувати дитину в залежність від працевлаштування. Якщо людина не працює, була скорочена, перебуває за кордоном або має складне матеріальне становище, це саме по собі не припиняє її обов’язок сплачувати аліменти. Якщо виплати встановлені рішенням суду або нотаріально посвідченим договором, їх потрібно вносити незалежно від наявності офіційного заробітку. Під час воєнного стану це правило також діє.

Порядок нарахування аліментів залежить від того, як саме визначено виплати. Якщо суд призначив тверду грошову суму, її потрібно сплачувати щомісяця саме в такому розмірі. Якщо ж аліменти визначені як частка від заробітку, але підтвердженого доходу немає, розрахунок проводить державний або приватний виконавець відповідно до вимог законодавства. Якщо утворюється заборгованість, її обчислюють за встановленими правилами, а борг накопичується до повного погашення.

У 2026 році, як і раніше, мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після підвищення прожиткового мінімуму з 1 січня 2026 року цей мінімум становить: для дітей до 6 років — 1 408,50 грн; для дітей від 6 до 18 років — 1 756 грн. Водночас суд може визначити і більшу суму, якщо цього вимагають інтереси дитини.

Під час воєнного стану борги за аліментами не «прощаються» і не «заморожуються». Таке уявлення є помилковим і не відповідає законодавству. Заборгованість продовжує накопичуватися щомісяця. Крім того, на суму боргу може нараховуватися пеня у розмірі 1% за кожен день прострочення від суми несплачених коштів, але не більше 100% від загальної заборгованості. Одержувач має право звернутися до суду, щоб стягнути цю суму.

Якщо виникла заборгованість, державні та приватні виконавці можуть застосовувати заходи примусового виконання, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Серед них: арешт коштів і майна боржника; звернення стягнення на виявлені доходи; обмеження у праві виїзду за кордон; тимчасове обмеження права керування транспортними засобами (крім випадків, передбачених законом); тимчасове обмеження права користування зброєю та права полювання; накладення штрафів за значну заборгованість. Які саме заходи будуть застосовані, залежить від суми боргу та конкретних обставин виконавчого провадження.

Якщо одержувач аліментів вважає, що платник приховує справжні доходи, це можна доводити в суді. Доказами можуть бути: інформація про придбання дорогого майна; дані про ведення підприємницької діяльності; банківські документи; договори, чеки та інші фінансові документи; фото- та відеоматеріали; показання свідків; інші докази, що підтверджують фактичний рівень доходів або витрат. Під час розгляду справи суд враховує всі надані сторонами докази в сукупності та оцінює реальний майновий стан особи, а не тільки офіційні довідки про заробіток.

Розмір аліментів можна змінити через втрату роботи або воєнні обставини. Закон дозволяє звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення суми виплат. Підставами можуть бути: істотна зміна матеріального стану; зміна сімейного стану; погіршення або поліпшення стану здоров’я; інші обставини, що мають істотне значення. Водночас сама по собі втрата роботи не означає автоматичного зменшення аліментів. Суд оцінює всі обставини, зокрема можливість людини працювати, її майновий стан та інтереси дитини.

Якщо аліменти не сплачуються або виникають інші спірні питання, одержувач може звернутися до суду, до органів державної виконавчої служби, до приватного виконавця або до системи безоплатної правничої допомоги. Фахівці можуть допомогти отримати консультацію, підготувати потрібні документи, подати позов або проконтролювати виконання рішення про стягнення коштів на утримання дитини.

Навіть під час війни закон захищає право дитини на належне матеріальне забезпечення. Відсутність офіційної роботи не є підставою для звільнення батьків від виконання цього обов’язку.