Служба в умовах війни: історія патрульного поліцейського з Дніпра

Патрульні поліцейські Дніпра щодня реагують на десятки викликів, які варіюються від дорожньо-транспортних пригод до місць ворожих обстрілів. Патрульний поліцейський Едуард Євдаха ділиться своїм досвідом служби, розповідаючи про перші години повномасштабної війни та про те, як поліцейські працюють на місцях прильотів. Він згадує про морально важкі виїзди, перші дні без сну та підтримку, яку отримує вдома. Едуард обрав шлях служби та допомоги людям ще в дитинстві, надихнувшись прикладом свого батька, колишнього співробітника поліції. Раніше патрульні отримували виклики, пов’язані з хуліганством, конфліктами та крадіжками. Проте з початком повномасштабної війни кількість викликів, пов’язаних з обстрілами, значно зросла, і це стало морально важким для поліцейських. Перші години вторгнення Едуард пам’ятає дуже чітко. У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року поліцейських підняли по тривозі. Він нагадав дружині, яка була на восьмому місяці вагітності, не хвилюватися, і вирушив на службу. Перші дні війни були надзвичайно складними: патрульні майже не спали, постійно виїжджаючи на допомогу. Едуард розповідає, що на початку не було зрозуміло, що відбувається, і вони чули сирени та перші прильоти. Під час перших обстрілів діяти доводилося інтуїтивно. Емоції були змішаними: розгубленість, крики людей, поранені, потреба в психологічній допомозі. Проте поліцейські взяли себе в руки і почали працювати, евакуюючи людей, зокрема дітей. Зараз, за словами Едуарда, робота служб стала більш злагодженою, з чітким алгоритмом дій під час обстрілів. Одним із найважчих виїздів для нього став випадок, коли відбулося влучання в багатоповерхівку на проспекті Перемоги. Він згадує, що під час цього прильоту було важке емоційне становище, оскільки багато тіл доводилося діставати з-під завалів, і термінова медична допомога була потрібна багатьом. Незважаючи на складнощі служби, Едуард знаходить сили завдяки своїй родині. Його син народився під час війни у квітні 2022 року, і саме родина допомагає йому відновлюватися після важких змін. Він усміхається, згадуючи, що його антистрес чекає вдома – це його син Макс і дружина Галина. Батьки Едуарда залишаються в Нікополі, рідному місті, яке щодня піддається обстрілам. Він розповідає, що зв’язок з ними практично відсутній, але коли є можливість, вони підтримують один одного. Незважаючи на небезпеку та складні умови війни, патрульні продовжують виконувати свою роботу, допомагаючи людям і першими прибуваючи туди, де потрібна допомога.